ОБРІЗАННЯ ГНІХ
Як сповнились вісім день, коли мали обрізати хлоп’ятко, назвали його Ісус – ім’я, що надав був ангел, перше, ніж він зачався в лоні.
Свято поєднує у собі три події: Обрізання і Найменування Ісуса Христа, Новий рік за старим стилем і пам’ять святого Василія Великого. Подія обрізання і найменування Ісуса Христа поступово відкриває нам особу Спасителя, вказує на подібність, близькість до нас через його вчинки. Ісус прийняв обрізання за законом Мойсея, щоб засвідчити, що він правдива людина і на знак приналежності до вибраного народу. Ісус – законодавець, як Бог, підкоряється закону, не будучи до цього зобов’язаним, щоб показати цим свою вірність і послух Отцеві. Його вірність Отцеві аж до хресної смерті принесла усім людям спасіння, визволення з неволі гріха і радість вічного життя. Вірність закону, це вірність не тільки букві закону, а це любов і вірність до того, хто його видав. Виконання Божого закону в дусі любові перестає бути незносним тягарем і приносить спокій душі.
У Старому Завіті обрізання було законом на знак союзу Бога з Авраамом і його нащадками: Цей обряд мав велике значення, оскільки символізував зарахування до членів релігії і народу. Невиконання закону означало його ламання та виключення з членства народу. «Слово «обрізання» вживається в Старому Завіті часто в символічному значенні, коли говориться про обрізання чи не обрізання серця, уст чи вух, себто бути послушним Господу Богові. Церква у події обрізання Ісуса Христа акцентує насамперед на жертві й самовідреченні — кожен християнин мусить практикувати обрізання від своїх похотей та злих намірів.
Надання Божому Сину імені Ісус відкриває нам його завдання, місію спасіння на землі. Надання імені мало важливе значення у єврейському народі. Ім’я, це був не просто зовнішній символ, який відрізняв особу від особи. Це не просто гарна, приємна фраза, пусте слово, але визначає особу та її життєву дорогу. Роздумуючи про подію найменування Ісуса Христа, треба сказати, що кожен з нас має ім’я особистого покровителя, як знак Божої опіки над собою за посередництвом даного святого. У сьогоднішнє свято варто запитати себе, наскільки наше життя подібне до нашого покровителя і до нашого найбільшого помічника – Ісуса Христа. Чи інші люди, дивлячись на наше життя, зможуть по наших вчинках визначити наше ім’я, сказати – ось це християнин. Коли вимовляємо чиєсь ім’я, то згадуємо конкретну особу, а не просто виявляємо якусь фразу. Звернення до особи по імені свідчить про повагу, пошану до неї. Вимова імені особи у невідповідній – здрібнілій, спрощеній формі: Вася, Стьопа, Петя, Свєтка, Санька, зокрема при офіційному зверненні до неї, свідчить про брак поваги, пошани і любові до даної особи, зверхнє, легковажне, принизливе ставлення до неї.
